Програмне обслуговування. Зазвичай програма перебування остаточно формується разом з власником закладу розміщення уже після приїзду туриста в пункт відпочинку.

Зазвичай програма перебування остаточно формується разом з власником закладу розміщення уже після приїзду туриста в пункт відпочинку.

Програма перебування може включати прогулянки, піші, велосипедні, кінні прогулянки, риболовлю, збирання грибів і ягід, відвідання місцевих природних і й історико-культурних пам’яток, участь у святкуваннях, фестивалях й ін. Всі ці заходи пропонуються туристу у довільному режимі і, як правило, оплачуються окремо.

Основні та додаткові послуги

Основними є послуги розміщення і послуги харчування (якщо турист не харчується самостійно). Туристи зазвичай добираються до місця відпочинку самостійно, або ж їм забезпечується трансфер з вокзалу, автостанції, або переїзд з найближчого обласного центру чи іншого великого міста.

Серед додаткових послуг найчастіше зустрічаються:

- прокат спорядження для активного відпочинку

- прокат автомобіля

- продаж грибів, ягід, певних видів сільськогосподарської продукції (фрукти, ягоди, мед, соки й ін.), виробів народних умільців тощо

- пішохідні або кінні екскурсії місцевістю

- побутове обслуговування (прання білизни, чищення та прасування одягу)

- догляд за дітьми

- користування сауною або парною

- приготування гарячих напоїв (фіто чаї, глінтвейн)

- користування комп’ютером, телефоном та доступ до Інтернету

- фотографування в національному одязі

- організація пікніка тощо

- інформаційні послуги (надання карт, путівників, відомостей про музеї, визначні пам’ятки, місцеві події тощо).

Значна частина додаткових послуг може входити у вартість проживання, як невід’ємна частина тур продукту.

8. Екологічний туризм

Визначення, мета та об’єкти.

Поняття екологічного туризму є відносно новим у туристичному бізнесі. Воно з’явилось наприкінці 80-х років минулого століття як відповідь на виклики часу, пов’язані із нераціональним використанням туристичних ресурсів та погіршенням якості довкілля через туристичну діяльність. Цей термін сьогодні широко обговорюється в літературі і має багато різних трактувань.

В широкому трактуванні під екотуризмом розуміють такі види туризму, які не приносять шкоди довкіллю і сприяють гармонійному розвитку туристичних регіонів. В більш вузькому – це подорожі, в яких основним мотивом виступає пізнання відносно недоторканої «дикої» природи.

На нашу думку, екологічний туризм - це вид туризму, що передбачає відвідування відносно незмінених природних територій з пізнавальною метою, має мінімальний вплив на довкілля, сприяє екологічному вихованню й освіті туристів, а також стійкому соціальному, економічному та екологічному розвитку регіонів.



Все різноманіття форм і видів екотуристичної діяльності можна об’єднати в кілька основних напрямків:

- Науковий (спеціалізований) екотуризм - тури для фахівців у певній галузі, найчастіше орієнтовані на дослідження конкретних об’єктів (геологічних, ландшафтних, гідрологічних, ботанічних, зоологічних і т.д.)

- Пізнавальний екотуризм – природознавчі або краєчнавчі тури та екскурсії для широкого кола відвідувачів

- Активний (пригодницький) екотуризм – об’єднує всі подорожі, пов’язані з активними способами пересування і відпочинку на природі, що здійснюються за стандартами екотуризму і містять елементи екологічної освіти

- Екоетнотуризм (кантрі-екотуризм) - ознайомлення з традиційною культурою, господарством, звичаями, побутом, кухнею, місцевого населення у нерозривному зв’язку з природнім середовищем.

Основними об’єктами екологічного туризму можуть бути:

- Заповідні території різних категорій та видів

- Найбільш популярні біологічні види флори і фауни (релікти, ендеміки тощо)

- Унікальні об’єкти неживої природи (елементи ландшафту)

- Екзотичні рослинні угруповання, біоценози в цілому (тундра, степ, тропічний ліс)

- Природно-антропогенні ландшафти в цілому, а також культурні, археологічні, історичні та інші об’єкти, що знаходяться в їх межах.

Основні центри розвитку в світі і в Україні.

Найважливішими центрами розвитку екотуризму у всьому світі є природоохоронні території, а саме національні природні парки та регіональні ландшафтні парки, заповідники, ботанічні сади, зоологічні парки, дендропарки тощо. В світі найбільш привабливими екотуристичними дестинаціями є Коста-Ріка, Аляска (США), ПАР, Кенія, Непал, Беліз, Бразилія, Еквадор, Індія, Австралія, Нова Зеландія тощо.

В Україні це в першу чергу захід і південь країни, а саме Українські Карпати (Карпатський біосферний заповідник, природний заповідник «Горгани», національні парки Карпатський, Синевир, Ужанський, Вижницький, Гуцульщина, Сколівські Бескиди), Поділля (природний заповідник „Медобори”, національні парки ”Подільські Товтри”, «Дністровський каньйон», Західне Полісся (Рівненський природний заповідник, національні парки Шацький, Прип’ять-Стохід), Крим (Кримський, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький природні заповідники, Нікітський ботанічний сад), Причорномор’я та Побужжя (біосферні заповідники Дунайський, Чорноморський, Асканія-Нова, національні парки Азово-Сивашський, Нижньодністровський, Бузький Гард) тощо. Окремі привабливі об’єкти відвідування знаходяться також у східному (природних заповідники Український степовий, Дніпрово-Орільський, Луганський, національні парки – „Святі Гори”, „Гомільшанські ліси”), північному та центральному регіонах (Канівський та Поліський природні заповідники, національні парки Деснянсько-Старогутський, Ічнянський, Мезинський, дендропарк «Софіївка»).



Загальні вимоги до туру

Організація екологічних турів має свої характерні особливості. Це, зокрема:

- обмеження кількості відвідувачів,

- жорсткі правила поведінки туристів на маршруті,

- наявність елементів екологічної освіти,

- використання так званої малоформатної нічліжної бази та альтернативних видів транспорту,

- споживання місцевих страв та напоїв із екологічно чистих продуктів,

- алучення місцевих жителів до процесу обслуговування туристів

- застосування ресурсозберігаючих технологій тощо.

Екотуристи представляють практично всі вікові групи. В розвинутих країнах Європи та Америки основу складають особи віком 35-54 років, тоді як в Україні це головним чином молодь до 30 років. Найчастіше це люди з вищою або незавершеною вищою освітою, які часто подорожують і віддають перевагу активному відпочинку, екологічно свідомі і готові відмовитися від частини комфорту заради відчуття близькості до природи.

Екологічні тури – найчастіше індивідуальні або сімейні, при групових турах кількість учасників не повинна перевищувати 15-20 чоловік. Класичні екологічні тури зазвичай є тривалими (7-14 днів), хоча в Україні часто практикується організація турів вихідного дня (2-3 або 3-4 дні). Вартість екологічних турів в зв’язку з їх неповторністю і винятковістю зазвичай є набагато вищою, ніж стандартних відпочинкових чи культурно-пізнавальних продуктів. Це пов’язано також із тим, що частина грошей, які платять туристи, йде на потреби охорони природни

Особливості засобів розміщення

При створенні екотуристичних продуктів використовується т.зв. малоформатна нічліжна база. Засоби розміщення повинні бути скромними, але одночасно забезпечувати мінімальний набір необхідних зручностей. Це, в першу чергу, помешкання місцевих жителів, агротуристичні господарства, малі пансіонати, гірські притулки, кемпінги і т д. У багатьох країнах для проживання екотуристів використовують спеціальні будиночки, що нагадують оселі місцевих племен. Нічліжна база повинна забезпечувати дотримання основних екологічних норм (економія води, тепла та електроенергії, використання альтернативних джерел енергії, матеріалів що піддаються вторинній переробці, без фосфатних миючих засобів, диференціація та утилізація сміття. Популярними є екоготелі та інші засоби розміщення, що отримали знаки екологічної сертифікації.

Особливості організації харчування

Екотуристи потребують традиційних, характерних для даного регіону страв, приготованих зі здорових продуктів, що вирощені в малих локальних фермерських господарствах, що пропонуються в маленьких ресторанчиках домашньої кухні чи агротуристичних оселях. Часто пропонуються спеціальні програми для вегетаріанців, популярні також дієтичні страви. Великою популярністю користуються продукти органічного землеробства. Представляє інтерес для екотуризму гастрономічна база, локалізована в старовинних об’єктах, давніх корчмах, заїздах, тавернах, винних погребах і т.д. При організації харчування не повинні використовуватись дрібнофасовані продукти та поліетиленові пакувальні матеріали

Транспортне забезпечення. При створенні екологічних турів перевага віддається громадському транспорту. Там, де немає регулярного транспортного сполучення, виникає потреба в спеціальних перевезеннях туристів, для яких використовуються локальні транспортні послуги, а також засоби, що мають мінімальний вплив на довкілля (газові автомобілі або електромобілі). Менші відстані туристи можуть долати з допомогою таких засобів, як велосипеди, лижі, брички чи вози, в’ючні тварини (коні, слони, верблюди, оленячі чи собачі упряжки), човни, вузькоколійка і т.д.


5293369463611517.html
5293417607533871.html
    PR.RU™