Соціально-економічна сутність заробітної плати

Предыдущая12345678Следующая

Ефективність праці певною мірою визначається діючою си­стемою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-еконо­мічна категорія:по-перше,є основним джерелом грошо­вих доходів працівників, тому її величина характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства; по-друге, заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни шляхом забезпечення правильної організації заробітної плати.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої си­ли, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві. Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили не­обхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім’ї. Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства. Як елемент ціни виробництва вона має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. Під час формуван­ня частки заробітної плати необхідно не допускати відшкодуван­ня надлишкових затрат праці і забезпечувати її підвищення тіль­ки у зв’язку зі збільшенням кількості випущеної продукції, ефективнішим використанням ресурсів, зростанням продуктив­ності праці.

Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активіза­ції людського фактору і використання трудового потенціалу. При цьому використання існуючого кваліфікаційного і творчо­го потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув’язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами пра­ці й умовами, в яких вона здійснюється.

Кардинальні зрушення у тех­нічному оснащенні виробництва, структурі праці та функціях працівників, упровадження нових форм організації праці привели до того, що головною метою економічної стратегії і системи матеріального стимулювання сучасних підприємств стало дося­гнення не кількісних показників випуску продукції, а якісних па­раметрів виробництва, таких як поліпшення використання устат­кування, робочого часу, удосконалення складу робочої сили, підвищення якості продукції та ефективності виробництва. Це означає перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних. При цьому підвищення ефективності виробницт­ва, збільшення прибутку досягаються не шляхом збільшення об­сягів виробництва із залученням додаткових ресурсів, а на основі ефективного використання всіх наявних ресурсів і всебічного зниження витрат виробництва. Матеріальне стимулювання в су­часних умовах застосовується здебільшого в комплексі з органі­заційно-технічними заходами, пов’язаними з підвищенням зміс­товності праці, поліпшенням її умов.



Відповідно до ЗУ “Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому ви­разі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.Розмір за­робітної плати залежить від складності та умов виконуваної ро­боти, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції:

· відтворювальну – як джерела відтворення робочої сили і засобу залучення людей до пращ;

· стимулюючу – встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;

· регулюючу – як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юнктури;

· соціальну – забезпечення соціальної справедливості, од­накової винагороди за однакову працю. Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні заро­бітна плата не може виконати цих функцій.

Сьогодні заробітна плата виконує інші функції, а саме:

· збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною зани­ження зарплати;

· забезпечення соціальних гарантій;

· збереження попереднього статусу, пов’язаного з попереднім робочим місцем;

· стримування інфляції (через затримку виплати заробітної плати);

· перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

· поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

· посилення мобільності робочої сили.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номіналь­на заробітна плата (грошова) – це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості і якості затраченої ними праці, результатів праці (предмети споживання надходять трудів­никам через обмін заробітної плати на товари, заробітна плата має грошову форму). Точнішою характерис­тикою доходів працівників є реальна заробітна плата – сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати трудівник на номінальну заробітну плату. У ринкових умовах у будь-які періоди і в різних районах країни ціни на товари різні, тому на однакову заробітну плату можна придбати різну кількість товарів. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживан­ня і послуги.

Ця залежність має вираз:

(3)

де ІР. ЗП, ІН. ЗП – відповідно індекс реальної та номінальної заробітної плати; ІЦ – індекс цін.

Якщо ціни на товари зростають швидше, ніж номінальна за­робітна плата, то реальна заробітна плата знижується. Підвищення рівня реальної заробітної плати та забезпечення стабільних темпів її зростання, а отже і підвищення купівельної спроможності населення, може бути досягнуто лише двома способами:

· суттєвим підвищенням номінальної заробітної плати;

· стримуванням зростання цін на споживчі товари та по­слуги, запровадженням ефективного механізму індексації заробітної плати з метою підтримання її купівельної спроможно­сті, а також грошових доходів і збережень громадян.

Залежно від часу проведення розрізняють індексацію попере­джувальну і ретроспективну. Попереджувальна індексація має на меті випередити інфляцію і передбачає підвищення заробітної плати з урахуванням прогно­зованого зростання споживчих цін. При ретроспективній індексації заробітна плата підвищується відповідно до зростання споживчих цін за минулий період. Найчас­тіше використовується ретроспективна індексація, за якої збіль­шення тарифних ставок та окладів, проводиться через заздалегідь визначені відрізки часу або за умови досягнення завчасно уста­новленого відсотка зростання споживчих цін. За високої інфляції проведення ретроспективної індексації не забезпечує повної ком­пенсації подорожчання вартості життя. Більш прийнятною є попереджувальна індексація.

У системі індексації важливим елементом є поріг індексації, що являє собою індекс споживчих цін, у разі досягнення якого заробітна плата підвищується (наприклад, поро-гом індексації, коли вона проводи­лася автоматично, в Італії визначено 1 %, в Бельгії – 2%, в Україні – 5%). З урахуванням досвіду розвинутих країн поріг індексації у міру фінансової стабі­лізації необхідно установлювати на більш низькому рівні.

За своєю структурою заробітна плата неоднорідна, кожний її елемент виконує властиву їй функцію матеріального стимулю­вання і має певну економічну самостійність за необхідного взаємозв’язку і взаємообумовленості всіх її частин. Заробітна плата працівників складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат. Згідно із ЗУ “Про оплату праці” основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановле­них норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для фахів­ців і службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагоро­да за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними система­ми і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

Особливе місце в системі оплати праці посідає мінімальна за­робітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Неспроможність підприємства виплачувати мінімальну заробітну плату всім своїм працівникам є однією з ознак банкрутства. Величина мінімальної заробітної плати звичайно визначається на основі прожиткового мінімуму, який розраховується за нормативами задоволення мінімальних потреб у товарах і послугах з урахуванням рівня цін, і повинна відповідати йому. Якщо такої відповідності немає, то це свідчить про відставання економічного розвитку країни або про недосконалість існуючої системи розпо­ділу, оскільки мінімальна зарплата – одна із складових мінімальних гарантій держави. Відповідність мінімальної заробітної плати споживчому міні­муму можлива лише за стабільної економічної ситуації і певного високого рівня виробництва. В умовах кризового стану економі­ки мінімальний розмір оплати праці та інші соціальні виплати ви­значаються виходячи з реальних економічних умов. У міру стабілізації економіки мінімальний розмір заробітної плати повинен наближуватися до рівня прожиткового мінімуму. У різних країнах установлення і перегляд мінімальної заро­бітної плати суттєво різняться (наприклад, мінімальна заробітна плата у США, Франції, Нідерландах, Іспанії – законодавчо; у Бельгії і Греції – на підставі загальнонаціональної угоди уряду, профспілок і підприємців; в Італії, Німеччині, Великобританії – на підставі галузевих мінімумів заробітної плати (загальнонаціональний мінімум відсутній)).

У процесі подальшого реформування оплати праці в Україні, приведення законодавчих норм до європейських стандартів, базовим питанням під час укладення генеральної угоди має стати встанов­лення мінімальної годинної заробітної плати. Мінімальна годинне заробітна плата – це гарантована мінімальна винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним годинну норму. Ураховуючи що місячна мінімальна заробітна плата не може бути меншою за встановлений законодавством розмір, годинна мінімальна заробітні плата не є похідною місячної заробітної плати. Установлення годинної мінімальної заробітної плати не повинні скасовувати норму місячної мінімальної заробітної плати, оскільки в умовах наявності прихованого безробіття запровадження годинне мінімальної заробітної плати може спричинити збільшення часткового безробіття й зменшення доходів населення.


5289007909792268.html
5289064751740184.html
    PR.RU™